Сечовидільна система людського організму відповідає за очищення організму та виведення води і продуктів обміну. Вона включає в себе сечовий міхур, нирки і сечовід. Коли різного роду мікроби та інфекція потрапляють в цю систему, вони можуть викликати інфекційні захворювання.
Більшість інфекцій сечовивідних шляхів складають інфекції сечового міхура. Запалення сечового міхура, що ще відоме як цистит, як правило, не є серйозним, якщо його вчасно виявити та лікувати. Якщо цей процес затягнути, то є великий ризик поширення інфекції на нирки та отримати захворювання, яке називається пієлонефрит. У свою чергу, ниркова інфекція (пієлонефрит) є серйозним захворюванням і може привести до незворотнього ураження організму.
Потрапляння інфекції в організм
Зазвичай, мікроби проникають в організм людини через сечовивідний канал. Якщо мікроби потрапляють всередину уретри, вони можуть поширюватися на сечовий міхур і нирки, викликаючи такі захворювання як цистит чи пієлонефрит.Жінки більш вразливі до такого роду інфекційних захворювань. Це пов’язано з фізіологічною особливістю будови жіночого організму. Схильність жінок до інфікування пояснюється коротшим та ширшим каналом сечовипускання. Це збільшує ризик потрапляння мікробів та виникненню запального процесу, особливо, якщо зважити на той факт, що часто збудником циститу чи пієлонефриту виступає кишкова паличка, що майже завжди присутня на зовнішніх статевих органах.
Збільшується ризик захворювання нирок та сечового міхура під час діабету та вагітності. Камені в нирках, збільшення передміхурової залози також можуть сприяти потраплянню мікробів у сечовидільну систему, оскільки вони змінюють режим виведення сечі з організму.
Хвороба може залишатися непоміченою у літніх людей, оскільки з віком трапляються подібна симптоматика, пов’язана із старінням організму.
Симптоми
Найпоширенішими симптомами є:- Часті позиви до сечовипускання
- Печіння при сечовипусканні
- Невелика кількість сечі при частих позивах
- Можлива поява крові у сечі
- Сильний неприємний запах сечі
- Біль в нижній частині живота у жінок
- Біль в прямій кишці у чоловіків
Які існують інфекції сечовивідних шляхів
Існує чотири види найтиповіших захворювань сечовидільної системи. Кожен з них має свої особливості та симптоматику.- Уретрит —інфікування сечовивідного каналу.
- Цистит –захворювання сечового міхура.
- Пієлонефрит –інфікування нирок
Симптоми, що проявляються при циститі:
- Відчуття тиску в органах малого таза
- Дискомфорт в нижній частині живота
- Часте сечовипускання
- Кров у сечі
Пієлонефрит (захворювання нирок) може проявлятись такими ознаками:
- Біль у верхній частині спини
- Висока температура
- Лихоманка
- Озноб
- Нудота
- Блювота
Умови розвитку захворювання
Фактори ризику інфікування сечових шляхів:- Бути жінкою. Як вже зазначалось вище, захворювання трапляються частіше у жінок, що пов’язано з анатомічними особливостями жіночого тіла.
- Камені та інші захворювання сечових шляхів. Камені в нирках , збільшена простата можуть ускладнювати проходження сечі та викликати затримання її в сечовому міхурі.
- Знижена функція імунної системи - це збільшує ризик різного роду інфікування, в тому числі інфікування сечовидільної системи.
- Діабет, який послаблює імунну систему може збільшити ризик заворювання сечовидільної системи.
- Переохолодження.
- Сексуальна активність. Сексуально активні люди (особливо жінки), як правило, частіше мають такі захворювання, оскільки під час статевого акту підвищується ризик потрапляння кишкової палички із зовнішніх статевих органів до сечовидільного каналу.
- Менопаузи. Відсутність естрогену викликає зміни в сечових шляхах, що робить організм більш уразливим до інфекцій.
- Використання катетера для сечовипускання. Люди, які не можуть самостійно вивільняти сечовий міхур і використовують катетер мають підвищений ризик інфікування.
- Аномалії сечових шляхів. Люди, народжені з відхиленнями сечових шляхів, які не дозволяють сечі активно вивільнитись, мають підвищений ризик виникнення хвороби.
Діагностика та лікування
Якщо діагностувати та лікувати захворювання своєчасно і належним чином, інфекції нижніх сечових шляхів рідко призводять до ускладнень. Але якщо його не лікувати, інфекція сечовивідних шляхів може мати серйозні наслідки. Варто одразу ж звернутись до лікаря, як тільки ви помітили симптоми, що вас насторожили.Проведений аналіз сечі та вивчення історії захворювань зможе швидко підтвердити, чи спростувати наявність уретриту, циститу, чи пієлонефриту. При додаткових обстеженнях сімейний лікар підбере оптимальне лікування,
Лікарі зазвичай використовують антибіотики для лікування інфекцій сечовивідних шляхів. Які препарати призначають і як довго їх варто приймати, залежать від вашого стану здоров’я і типу бактерій, знайдених в сечі.
ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СЕЧОВИДІЛЕННЯ:
- споживати солодку та солону їжу в помірній кількості
- споживати свіжі фрукти й овочі
- вживати більше морської риби та менше м'яса
- своєчасно лікувати хворі зуби, ангіни, інші інфекційні хвороби й запальні процеси
- раціональне харчування дозволяє попередити порушення обміну речовин
- загартовувати свій організм для зміцнення імунітету
- дотримуватися правил особистої гігієни
- регулярно спорожнювати сечовий міхур та кишечник
- вести активний спосіб життя
В комплексній терапії захворювань сечовивідної системи та профілактики каменеутворення можна приймати рослинні препарати.
НОВАНЕФРОН завдяки своєму унікальному складу має уросептичну, діуретичну, спазмолітичну та літолітичну дію та ефективно допомагає при захворюваннях сечовидільної системи.
У складі:
Ортосифон тичинковий.
У листі ортосифона міститься глікозид ортосифонін (0,01%), алкалоїди, жирні олії (2,7%), винна кислота (1,5%), лимонна кислота, ефірні масла (0,2-0,66%), сапоніни , після омилення яких виділяється α-амірин, ß-ситостерин і танін. В медицині препарати ортосифона застосовуються як калійзберігаючий сечогінний засіб при гострих і хронічних захворюваннях нирок, що супроводжуються набряками, альбумінурією, азотемією і при нирково-кам'яній хворобі. Сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням з організму сечовини, сечової кислоти і хлоридів. Ортосифон підвищує секрецію шлункових залоз і вільної соляної кислоти. Ортосифон малотоксичний, має широкий спектр терапевтичної дії і при тривалому застосуванні не викликає побічних дій.
Мучниця звичайна.
У листі мучниці містяться флавоноїди (кверцетин, ізокверцитрин, мірицитрин, гіперозид, мірицетин), органічні кислоти (яблучна, протокатехова, мурашина), дубильні речовини пірогаллової групи, глікозиди арбутин і метиларбутин. Всі ці діючі речовини формують основу хімічного складу мучниці звичайної (ведмежого вушка). Галенові препарати мучниці мають протизапальні, антимікробні та сечогінні властивості. Протизапальна дія препарату зумовлена вмістом великої кількості дубильних речовин. Антимікробну властивість рослини пов'язують з глікозидом арбутином, який, під впливом ферменту арбутази, що міститься в листі, розщеплюється на вільний гідрохінон і глюкозу. Другий глікозид метиларбутин при гідролізі, відщеплює метиловий ефір, вивільняє гідрохінон. Антисептичні властивості листя мучниці обумовлені антимікробною і місцевоподразнюючою дією гідрохінону, який, виділяючись з сечею через нирки, подразнює ниркову тканину і підсилює сечовиділення.
Журавлина.
Містить органічні кислоти (в тому числі бензойну), пектинові речовини, тритерпенові сполуки, флавоноїди, антоціани, катехіни, дубильні речовини, вітамін С, каротиноїди. Також журавлина багата калієм і залізом. Журавлина має протимікробні властивості, в тому числі щодо стафілококів, стрептококів, кишкової палички, протея, збудників холери. Відзначено протигрибкову дію. Крім того, ягоди журавлини підсилюють дію антибіотиків, нітрофуранів та сульфаніламідних препаратів, зокрема, при лікуванні пієлонефриту і гінекологічних запальних захворювань. В даний час журавлину рекомендують застосовувати при інфекціях сечовивідних шляхів. Було виявлено цікаву властивість екстракту плодів журавлини - протидіяти злипанню і прилипанню до клітин слизової оболонки сечового міхура бактерій, що не дає їм утворювати колонії. Один з компонентів, що містяться в плодах журавлини, урсолова кислота, надає сильну сечогінну дію і запобігає утворенню каменів у нирках.
Хвощ.
Застосовують як сечогінний, кровоспинний, гіпотензивний, протизапальний, антисклеротичний засіб. Виділений з хвоща 5-глюкозид-лютеолін має антимікробні та протизапальні властивості. Екстракт хвоща оптимізує водно-сольовий обмін і покращує стан при захворюваннях сечовидільної системи. При сечокислому діатезі активні речовини хвоща польового утримують в сечі рівновагу між колоїдами і кристалоїдами і, тим самим, затримують утворення сечових каменів, особливо оксалатів. Кремнієві з'єднання рослини відіграють важливу роль в процесах метаболізму і функціональної діяльності сполучної тканини суглобів і стінок кровоносних судин.
Кукурудзяні рильця.
У кукурудзяних рильцях знайдені гіркі гликозидні речовини 1,15%, сапоніни 3,18%, жирні олії 2,5%, кріптосантин, аскорбінова і пантотенова кислота, вітамін К, інозит, ситостерол, стигмастерол. У насінні кукурудзи міститься крохмаль (61,2%), кукурудзяне масло, велика кількість пентозанів (7,4%), біотин, нікотинова і пантотенова кислоти, кверцетин, ізокверцитрин і ін. Кукурудзяні рильця застосовуються як сечогінний засіб при лікуванні урологічних захворювань, сечокам'яної хвороби, нефриті, набряках.
Чорниця звичайна.
Листя чорниці багаті на інулін, флавоноїди, антоціани. У плодах містяться вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни (С, В1, В2, Р, РР), каротин, велика кількість фенокислот (хінна, кавова, хлорогенова), сполуки марганцю і заліза. Чорниця відома підвищенням імунітету організму, підвищенням його стійкості до навантажень, як кровоспинний, кровотворний, судинорозширювальний і сечогінний засіб.
Кульбаба лікарська.
У коренях кульбаби міститься тараксацин до 10%, тритерпенові сполуки (тараксерол, тараксастерол), стерини (р-ситостерин, стигмастерин), флавоноїди (космозіін, лютеолін-7-глюкозид), інулін до 24%, жирні олії, сахароза до 20%, білки 15%, каротин, дубильні речовини, ефірні масла. Коріння кульбаби накопичують в собі цинк, мідь і селен. Надземна частина кульбаби містить спирти, сапоніни, значну кількість протеїну, вітаміни С, А, В2, нікотинову кислоту. Вміст заліза, кальцію, марганцю і фосфору, знайдені в листі кульбаби, більше, ніж в листових овочах. Коріння і листя мають протизапальну, сечогінну, потогінну, жарознижувальну і протиалергічну дію.
Цитрат магнію.
Пригнічує кристалізацію, підтримує солі сечі в розчиненому стані, перешкоджає їх осадженню, пригнічує каменеутворення в нирках, навіть в незначних концентраціях пригнічує кристалізацію. Іони Mg2 + зв'язують в сечі до 40% щавлевої кислоти. Запобігає осадженню сполук кальцію. Є антидотом при отруєннях солями важких металів.